radip (radip) wrote,
radip
radip

Макарони 2011 - Фотки і коментарі (ужо всьо)

Для тих, хто в танку: частина перша, частина друга.

Зранку одна з румунок до намету на підносі принесла каву з вершками та цукром -- я був в шоці!



План на сьогодні: полазити по залишках греблі Вайонт (Vajond Dam) та села Кассо (Casso). Щоб добратись туди треба трохи піднятись:



Почекати, поки реверсивний світлофор не включить зелене світло, і проїхати вузьким тунелем. В нормальних країнах розуміють, що всі малюнки на асфальті треба видовжувати в напрямку руху, бо водії на них дивляться під кутом, а не зверху. Це також стосується і стоп-лінії:


В горах дофігіще велосипедистів, які крутять педалі вгору. Всі вони вдягнуті в попсові світловідбиваючі жилети.


Історія греблі трагічна: коли наповнювали водосховище, йшли сильні дощі і береги розмокли. В один момент 250 мільйонів кубічних метрів грунту та лісу сповзли зі швидкістю більше 100 км/год в резервуар:


Від цього 50 мільйонів кубічних метрів води виплюснулись через греблю і спричинили повеневу хвилю висотою 250 метрів. Це як для блохи злив води в унітазі. Думаю не треба пояснювати, що сталося із селами в долині. А кому цікаво, може почитати на вікіпедії.

На протилежному до зсуву березі є плато, а на ньому село Кассо, яке трохи постраждало і всі, хто вижив, були евакуйовані. Потім нарід почав заселятись знову.









Я б там жив.





Промаркований піший маршрут:



І веде він до невеличкого городу, де росте картопля і ше якась фігня:


Таких городів я там зустрів як мінімум п’ять.

Просто шикарні сходи до туалету:


Облазивши все село і з’ївши морозиво, спустився до греблі:


Але швидко обламався:


Будка, де мали б організовуватись екскурсії, була зачинена, хоча сієста ще не настала.

Залишки водосховища:


Гребля:




Пів гори хлюпнуло у водосховище:


Оскільки ми нє іщєм льогкіх путєй, було вирішено їхати старою дорогою, тобто по ту ж сторону, де був зсув. ДжіПіЕс казав, що там дороги взагалі нема, але я її бачив на гуглокарті. Все було добре поки не почались тунелі: ширина 3 метри, горбатий асфальт, нема світла, зі стін тече вода -- було страшно.

Траплялись навіть будинки, в яких хтось живе і сушить сіно:




В деяких місцях дорогу відновлюють, але асфальт ще не поклали, тому довелось їхати по дрібненькому щебені. Як би ви знали, як очко грає, коли зносить переднє колесо на такому покритті.





Я там їхав:


Потім ще було кілька перевалів та доріг, де я не зустрів жодного транспорту.


І потрохи заїхав в Астрію, дощ також не забарився.



Перечекав, проїхав трохи далі і розбив табір на іподромі. Ні коней, ні людей в той час там не було.

Австрія, сука, красива. Якщо Італія -- гаряча, але місцями неохайна і грубувата дівчина, то Австрія вихована, легко зваблює красою та інтелектом і в ліжку приємно дивує.

Справа на опорах -- чотрирьохсмуговий автобан, але я віддаю перевагу другорядним дорогам:




Їду далі, в’їжджаю в невеличке містечко, завантажуюсь у фунікулер:


Піднімаюсь:


Роздивляюсь:




Обідаю:


Спускаюсь:


З цього місця починається дорога додому, яка була скучною і без фотографій. Покажу хіба ще як виглядає типове австрійське село:


Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 6 comments